Ризоктоніоз рису

Збудником захворювання є гриб Rhizoctonia oryzae-sativae, що належить до патогенів, які вражають наземні частини рослин. Цей мікроорганізм викликає плямистість піхв листків рису, що є досить небезпечним для стабільного виробництва зерна. Гриб здатний виживати у ґрунті протягом тривалого часу у формі стійких склероціїв, очікуючи на сприятливі умови для початку вегетації.

Основною культурою, на якій паразитує даний збудник, є рис. Поширення інфекції відбувається через контакт здорових частин рослин із зараженими залишками або через воду під час іригації. Хоча хвороба найчастіше спостерігається на посівах рису, за певних обставин міцелій може вражати й інші злакові трави, що мешкають поблизу рисових чеків.

Візуальні симптоми хвороби стають помітними у другій половині літа. На листкових піхвах з'являються плями овальної або нерегулярної форми. Вони зазвичай мають світло-сірий центр та виразну коричневу облямівку. З розвитком патогена плями стають більшими, що призводить до руйнування тканин, ослаблення стебла та погіршення живлення волоті, що формується.

Висока вологість повітря та ґрунту є ключовими факторами, що провокують епіфітотії. Температурний режим у межах 26–32°C є оптимальним для агресивного розвитку міцелію. Крім того, надмірне загущення посівів, що перешкоджає циркуляції повітря та сприяє створенню мікроклімату з високою вологістю, значно прискорює процес зараження великих площ.

Економічні збитки від ризоктоніозу можуть бути значними через зниження якості зерна та втрату врожаю. Щоб мінімізувати вплив патогена, агрономи радять впроваджувати наступні захисні заходи:

• Регулярне обстеження посівів у фазі кущення та виходу в трубку.
• Дотримання раціональних норм внесення мінеральних добрив.
• Знищення бур'янів, що можуть виступати проміжними господарями.
• Використання фунгіцидів для обробки посівів при досягненні порогу шкідливості.
• Знищення післяжнивних решток шляхом глибокої оранки або спалювання (де дозволено).