Пекарські дріжджі

Saccharomyces cerevisiae, відомі як пекарські дріжджі, в агрономії розглядаються як чинник вторинного ураження сільськогосподарських культур. Хоча ці організми не є класичними фітопатогенами, вони активно колонізують тканини рослин, які мають механічні пошкодження або ознаки фізіологічного старіння.

Збудником захворювання є одноклітинні гриби, що належать до родини дріжджових. Вони активно споживають цукри, що містяться в соку рослин, провокуючи процеси спиртового бродіння всередині плодів. Це призводить до швидкого руйнування клітинної структури та втрати врожаю.

Найбільш чутливими до ураження культурами є виноград, суниця, малина, вишня та персики. Ураження відбувається переважно в місцях проколів, завданих шкідниками, або в зонах розтріскування шкірки плодів після рясних опадів, що створює сприятливе середовище для розвитку колоній.

Основними ознаками ураження є швидке розм'якшення тканин, специфічний запах ферментації, виділення вуглекислого газу та поява нальоту. Вражені плоди швидко втрачають товарні якості, стають джерелом інфекції для здорових екземплярів при зберіганні в тарі.

Умови, що сприяють поширенню, включають теплу погоду з високим рівнем вологості повітря. Заходи захисту базуються на наступних кроках:

• Своєчасне збирання врожаю без механічних пошкоджень.
• Контроль чисельності комах-шкідників, що пошкоджують оболонку плодів.
• Дотримання температурного режиму при зберіганні зібраної продукції.
• Використання фунгіцидів для запобігання первинним ураженням, що відкривають шлях дріжджам.