Сейридієвий некроз кипарисових

Сейридієвий некроз, збудником якого є гриб Seiridium neocupressi, вважається серйозною загрозою для хвойних насаджень родини Кипарисові. Цей патоген вражає кору та камбій, спричиняючи відмирання окремих гілок, а згодом і цілих рослин через порушення транспортування води та поживних речовин.

Найбільш схильними до зараження є такі культури, як кипарис, кипарисовик, туя та ялівець. Хвороба найактивніше розвивається в умовах теплої вологої зими та весни, що робить її небезпечною для паркових зон та приватних садів, де хвойні вирощуються в умовах підвищеної щільності посадки.

Ознаки хвороби стають помітними, коли на окремих пагонах починає жовтіти та буріти хвоя. При детальному огляді на стовбурі або гілках виявляються поглиблені виразки, з яких рясно виділяється смола. Пізніше на поверхні кори утворюються чорні плодові тіла (пікніди), які є джерелом інфекції для сусідніх рослин.

Поширення збудника відбувається через краплі дощу, вітер та механічне перенесення спор інструментом під час обрізки. Гриб здатний проникати в тканини дерева навіть через мікроскопічні тріщини в корі. Стресові чинники, такі як нестача вологи або перезволоження ґрунту, значно знижують опірність рослин до патогену.

Боротьба із сейридієвим некрозом вимагає комплексного підходу, оскільки вилікувати повністю уражене дерево дуже складно. Основні заходи профілактики та обмеження хвороби включають наступні дії:

• Видалення та негайне спалювання хворих гілок для запобігання поширенню спор.
• Ретельна дезінфекція секаторів та пилок після кожного контакту з інфікованими деревами.
• Підтримка здоров'я рослин за допомогою збалансованого поливу та внесення добрив.
• Використання мідьвмісних препаратів для обробки ран після обрізки та в цілях профілактики в ранньовесняний період.