Сигмоідеоміцетові

Sigmoideomycetaceae — це родина грибів, що належать до відділу Zoopagomycota. Хоча багато представників цієї родини насамперед відомі як ентомопатогени або паразити інших грибів, їхня роль в агроекосистемах вивчається в контексті біологічного контролю та впливу на ґрунтову мікробіоту. Це не класична хвороба сільськогосподарських культур, а специфічний мікоз, що зачіпає мікроорганізми та дрібних шкідників.

Збудником хвороби є мікроскопічні гриби родини Sigmoideomycetaceae. За типом живлення вони часто є облігатними паразитами, які розвивають міцелій всередині господаря. В агрономічному аспекті вони становлять інтерес як природні регулятори чисельності ґрунтових нематод та інших мікроскопічних безхребетних, що робить їх важливим компонентом здоров'я ґрунту.

Ці гриби переважно вражають мікроскопічних мешканців ризосфери: нематод, коловерток та інших дрібних ґрунтових тварин. У деяких випадках вони можуть колонізувати органічні рештки, сприяючи їх розкладанню. Видимі симптоми ураження у вищих рослин відсутні, оскільки дія грибів спрямована на пригнічення патогенних мікроорганізмів або шкідників у кореневій зоні.

Розвиток і поширення цих грибів безпосередньо залежить від вологості ґрунту та наявності субстрату (популяцій господарів). Вони найбільш активні в багатих на органіку ґрунтах з помірною температурою. У посушливих умовах або при надмірному застосуванні хімічних фунгіцидів їх активність різко знижується, що може призвести до порушення біологічної рівноваги в ризосфері.

• Обмеження використання ґрунтових фунгіцидів широкого спектра дії.
• Внесення органічних добрив для підтримки біорізноманіття ґрунту.
• Дотримання сівозміни для контролю чисельності фітонематод природним шляхом.
• Моніторинг біологічної активності ґрунту в лабораторних умовах.

Шкідливість родини Sigmoideomycetaceae для культурних рослин не зафіксована; навпаки, їх присутність у ґрунті часто корелює з пригніченням патогенних нематод. Заходи захисту спрямовані не на знищення цих грибів, а на створення умов, що сприяють їх розмноженню. Профілактика полягає у підтримці здорового ґрунтового мікробіому, виключаючи методи, що викликають «стерилізацію» ґрунту.