Сирококоз

Сирококоз — це небезпечне грибкове захворювання хвойних культур, спричинене мікроскопічними грибами роду Sirococcus. Патоген вражає тканини пагонів та хвою, порушуючи фізіологічні процеси розвитку рослини. Це захворювання вважається одним із найшкідливіших для лісових розплідників та молодих насаджень.

Хвороба найчастіше вражає сосну, ялину, ялицю та тсугу. Особливу чутливість виявляють молоді рослини, чиї тканини ще недостатньо здерев'яніли. У дорослих деревах гриб може локалізуватися на нижніх гілках, де мікроклімат є найбільш сприятливим для розвитку спор.

Перші ознаки ураження стають помітними навесні та на початку літа. Хвоя на верхівках пагонів стає жовтою, а згодом набуває червоно-бурого кольору. Характерною рисою сирококозу є викривлення молодих приростів, які згинаються у формі літери «J» і поступово відмирають. На омертвілій корі формуються дрібні чорні пікніди — джерела інфекції.

Розвиток патогену стимулюється тривалими опадами та туманами. Волога крапля є основним транспортним засобом для спор, які переносяться дощем на здорові органи рослин. Загущені посіви та низька освітленість у кронах є ключовими факторами, що сприяють швидкому поширенню епіфітотії в розплідниках.

Економічні збитки від сирококозу є критичними, оскільки дерево втрачає товарний вигляд та життєву силу. Основними методами профілактики та боротьби є:

• видалення та утилізація уражених частин дерев;
• підбір стійких видів та сортів;
• забезпечення належної циркуляції повітря в насадженнях;
• хімічна обробка фунгіцидами згідно з регламентом у періоди активного росту хвої.