Споридіоболюс Джонсона

Споридіоболюс Джонсона (лат. Sporidiobolus johnsonii) — це дріжджоподібний гриб із групи базидіоміцетів, який часто виступає як епіфіт на вегетативних органах рослин. Хоча тривалий час його вважали нешкідливим мешканцем філлосфери, наукові дослідження підтверджують здатність цього мікроорганізму спричиняти патологічні зміни в тканинах сільськогосподарських культур за певних екологічних стресів.

Об'єктами ураження стають переважно злакові культури, кукурудза та деякі види трав'янистих рослин. Гриб мешкає на поверхні листя, живлячись продуктами метаболізму рослин, проте при зниженні імунітету культури або пошкодженні захисних покривів міцелій патогена проникає всередину клітин, виснажуючи ресурси рослини-господаря.

Візуальні симптоми інфекції часто нагадують плямистості грибкового походження. У місцях ураження спостерігається втрата тургору, зміна забарвлення листкової пластини на жовтувате, а в подальшому — поява дрібних некротичних точок. Основні ознаки патології включають:

• Формування нальоту спороношення на нижній стороні листків.
• Дифузний хлороз тканин навколо місць проникнення гриба.
• Зменшення асиміляційної поверхні листка.
• Прискорене старіння та відмирання нижніх ярусів листя.

Розвиток захворювання провокується тривалими періодами високої вологості, які є критичними для проростання спор гриба. Оптимальний температурний діапазон для активності Sporidiobolus johnsonii становить від 18°C до 25°C. Саме в таких умовах патоген найшвидше поширюється повітряними потоками та краплями води на сусідні здорові рослини, утворюючи осередки інфекції.

Ефективний захист базується на профілактиці, оскільки боротися з уже розвиненою інфекцією складніше. Рекомендується впроваджувати агротехнічні заходи, спрямовані на аерацію посівів, що перешкоджає накопиченню вологи. Для боротьби з патогеном застосовують фунгіциди широкого спектру дії, а також біопрепарати, які пригнічують розвиток дріжджоподібних грибів, не порушуючи при цьому загальну екосистему поля.