Стигматомікоз

Стигматомікоз є небезпечним грибковим захворюванням, яке викликається патогеном Nematospora coryli. Цей мікроорганізм за типом живлення відноситься до дрожжеподібних грибів, що спеціалізуються на ураженні плодів та насіння. Головною особливістю поширення цієї хвороби є її тісний зв'язок із комахами, які слугують механічними переносниками спор гриба у тканини рослини.

Найбільш чутливою культурою до цього захворювання є фісташка справжня, хоча спектр уражуваних рослин значно ширший. До групи ризику потрапляють різноманітні плодові та горіхоплідні культури. Хвороба найчастіше проявляється у періоди, коли плоди перебувають на стадії формування, що робить їх особливо вразливими до проникнення інфекції через пошкодження, завдані шкідниками.

Симптоматика стигматомікозу досить специфічна: усередині ураженого плода спостерігається некроз, зміна забарвлення та поява гіркого присмаку. У фісташок ядро темніє, зморщується, а при сильному ураженні стає трухлявим або вкривається нальотом грибниці. Зовні плоди можуть мати ледь помітні сліди проколів, залишені комахами, що ускладнює своєчасну діагностику захворювання.

Розвиток патогену стимулюється наявністю шкідників (зокрема клопів-щитників) та сприятливими кліматичними умовами, такими як підвищена вологість. Комаха, проколюючи оболонку плода, заносить спори гриба всередину, де він починає інтенсивно розмножуватися, використовуючи поживні речовини ядра. Це призводить до швидкої деградації внутрішніх тканин плода.

• Контроль чисельності комах-переносників за допомогою інсектицидів.
• Використання агротехнічних заходів для зменшення кількості зимуючих шкідників.
• Регулярний огляд насаджень для раннього виявлення осередків хвороби.
• Видалення та знищення уражених плодів з території саду.

Економічне значення стигматомікозу є високим, оскільки навіть незначне поширення інфекції може призвести до бракування великих партій продукції. Уражені плоди стають непридатними для реалізації, що вимагає впровадження суворих профілактичних заходів. Захист саду повинен бути спрямований насамперед на мінімізацію пошкоджень плодів комахами, що значно знижує ризик інфікування патогеном.