Суха гниль гладіолусів

Збудником сухої гнилі гладіолусів є ґрунтовий патогенний гриб Stromatinia gladioli. Ця інфекція належить до небезпечних грибкових захворювань, що вражають підземну частину рослини, викликаючи поступове відмирання донця та руйнування тканин цибулини.

Основною культурою, що страждає від цього патогену, є гладіолус, але хвороба також може вражати інші цибулинні рослини, такі як крокуси та іриси. Гриб утворює склероції, які накопичуються в ґрунті, стаючи постійним джерелом інфекції на ділянці протягом тривалого часу.

Візуальні ознаки ураження починаються з передчасного пожовтіння листків, починаючи з верхівки, що поступово призводить до загибелі всієї рослини. На самих цибулинах утворюються бурі або чорні вдавлені плями з чіткими краями. При сильному ураженні луковиця повністю згниває, перетворюючись на суху розкладену масу.

Сприятливими умовами для поширення хвороби є надмірна вологість ґрунту, кислотність середовища та температурний діапазон від +15 до +20 градусів. Хвороба особливо активно прогресує при зберіганні, якщо луковиці не були належним чином просушені або мають пошкодження механічного характеру.

Система захисту базується на комплексному підході: від обов’язкового протруювання посадкового матеріалу до агротехнічних заходів. Важливо уникати надмірного азотного живлення, яке знижує імунітет рослин, та забезпечувати якісний дренаж на ділянці для запобігання застою вологи.

• Регулярний огляд та вибракування хворих цибулин.
• Дотримання сівозміни з інтервалом у 4–5 років.
• Обов'язкова дезінфекція інструментів та місць зберігання.
• Використання фунгіцидів під час підготовки матеріалу до посадки.