Тифульоз конюшини

Збудником цієї небезпечної хвороби є гриб Typhula trifolii, який належить до класу базидіоміцетів. Цей патоген є спеціалізованим збудником склероціальної гнилі, що атакує прикореневу частину рослин. Захворювання має яскраво виражений зимово-весняний характер розвитку.

Головною жертвою інфекції виступає конюшина, проте ураженню можуть піддаватися й інші види багаторічних бобових трав. За сприятливих умов тифульоз може спричинити масову загибель сходів та дорослих рослин, що призводить до зрідження травостою та значних втрат врожайності зеленої маси.

Первинні ознаки хвороби стають помітними одразу після танення снігу. На кореневих шийках та основі стебел з’являється характерний білий або сіруватий ватний наліт, який складається з міцелію гриба. У процесі розвитку хвороби тканини стають м’якими, водянистими та поступово руйнуються, що призводить до відмирання всієї рослини.

Важливим діагностичним показником є утворення дрібних, спочатку світлих, а згодом чорних склероціїв, що нагадують зерна ріпаку. Ці утворення є основними джерелами інфекції, які накопичуються в ґрунті та на рослинних рештках. Висока вологість, відсутність промерзання ґрунту під снігом та затяжна весна значно прискорюють епіфітотію.

Для мінімізації ризиків та захисту посівів агрономи рекомендують дотримуватися комплексу заходів:

• Ретельне дотримання сівозміни з поверненням бобових на поле через певні інтервали.
• Якісна передзимова обробка ґрунту, що сприяє швидкій деградації інфекційного фону.
• Уникнення надмірного внесення азотних добрив восени, що підвищує вразливість тканин.
• Використання фунгіцидів для обробки насіння та посівів при високому рівні зараження.