Іржа люпину

Збудником захворювання є патогенний гриб Uromyces occidentalis, який належить до базидіоміцетів. Цей мікроорганізм є спеціалізованим паразитом, що викликає появу іржі на рослинах родини бобових. Тип інфекції — облігатний паразит, що означає повну залежність гриба від живих клітин рослини-господаря для отримання поживних речовин.

Основним господарем для цього патогену є різні види люпину (Lupinus). За сприятливих умов гриб вражає майже всі надземні органи рослини. Особливо небезпечним є раннє зараження молодих посівів, оскільки це негативно позначається на формуванні кореневої системи та розвитку бобів у майбутньому.

Основними симптомами є формування характерних іржаво-бурих пустул (уредопустул) на нижній та верхній сторонах листків. Поступово пустули розривають епідерміс рослини, вивільняючи масу спор. На пізніх стадіях розвитку на стеблах можуть з'являтися чорні теліопустули, що свідчать про перехід гриба до стадії спокою або утворення зимуючих спор.

Розвиток патогену стимулюється тривалою вологою погодою та температурним режимом у межах +15...+25°C. Наявність крапельної вологи на листках є необхідною умовою для проростання спор та інфікування здорових тканин. Висока густота посівів та відсутність провітрювання сприяють швидкому поширенню хвороби в межах одного поля.

Вредоносність хвороби полягає у зниженні асиміляційної поверхні листка, що призводить до загального пригнічення росту та зменшення маси врожаю. Захист посівів базується на комплексному підході:

• Дотримання просторової ізоляції від старих посівів люпину.
• Використання стійких до іржі селекційних сортів.
• Проведення профілактичних обприскувань фунгіцидами на основі триазолів або стробілуринів.
• Знищення рослинних решток, які можуть бути джерелом інфекції.