Іржа мишію

Збудником цієї хвороби є спеціалізований гриб Uromyces setariae-italicae, що належить до класу базидіоміцетів. Патоген спеціалізується на ураженні злакових культур, серед яких особливу небезпеку він становить для проса італійського (Setaria italica) та багатьох видів мишію, що ростуть на полях як бур'яни.

Перші ознаки ураження проявляються у формі дрібних іржаво-бурих крапок, які згодом перетворюються на пустули, розриваючи епідерміс рослини. В цих пустулах утворюються спори гриба, які після виходу назовні переносяться повітряними потоками на сусідні здорові рослини, забезпечуючи швидке поширення інфекції по всьому полю.

Основним фактором розвитку захворювання є наявність вологи на поверхні листків та оптимальний температурний режим у межах 20–25°C. За таких умов інкубаційний період гриба скорочується, що сприяє масовому виходу урединіоспор. Інфекція може зберігатися в ґрунті або на рослинних рештках, що ускладнює контроль за її поширенням.

Шкідливість хвороби проявляється у пригніченні фізіологічних процесів рослини, зокрема фотосинтезу. Уражені рослини передчасно втрачають тургор, листя засихає, що призводить до формування щуплого зерна з низькою енергією проростання. У роки з епіфітотійним розвитком хвороби втрати врожаю зернових можуть становити до 30% і більше.

Заходи захисту мають бути комплексними та включати:

• дотримання просторової ізоляції від резерваторів інфекції;
• глибоку заробку пожнивних решток у ґрунт;
• своєчасне знищення бур'янів роду Setaria;
• обприскування посівів фунгіцидами з групи триазолів або стробілуринів при появі перших симптомів.