Сажкові гриби

Сажкові гриби (Ustilaginomycotina) є однією з найбільш деструктивних груп грибних патогенів, що спричиняють хвороби, відомі під загальною назвою сажка. Ці паразити здатні вражати внутрішні тканини рослин, поступово замінюючи їх вегетативні та репродуктивні частини чорною споровою масою, що суттєво знижує продуктивність сільськогосподарських угідь.

Найбільше страждають від цього класу грибів злакові культури: озима та яра пшениця, ячмінь, овес, кукурудза та сорго. Залежно від біологічних особливостей патогена, зараження може відбуватися під час проростання насіння, через ґрунт або безпосередньо під час цвітіння, коли спори потрапляють на колос через повітряні маси.

Типові ознаки ураження стають помітними у фазу виходу в трубку або колосіння. Вражені частини рослин перетворюються на «вугільні» утворення. Наприклад, при твердій сажці зерно заміщується спорами, а при летючій — увесь колос перетворюється на чорну масу, яка швидко розвіюється вітром, залишаючи лише оголений стрижень.

Умови для поширення хвороби залежать від вологості ґрунту та температурного режиму в момент посіву. Якщо температура ґрунту сприятлива для розвитку патогена, а не для росту культури, гриб швидше проникає в проросток, що призводить до системного зараження рослини. Спори сажки надзвичайно стійкі до несприятливих факторів середовища.

Економічні збитки від сажки вимірюються не лише кількісною втратою врожаю, але й погіршенням хлібопекарських якостей зерна. Основою захисту є використання здорового посівного матеріалу, обов'язкове протруювання насіння фунгіцидами широкого спектра дії, своєчасне дотримання сівозміни та використання стійких до патогенів сортів та гібридів.