Головня слезника

Збудником захворювання є патогенний базидіальний гриб Ustilago coicis. Цей мікроорганізм є вузькоспеціалізованим паразитом, що вражає переважно сльозовик звичайний, який культивується в різних регіонах світу для медичних та господарських потреб.

Симптоми ураження стають помітними під час фази цвітіння та формування насіння. Гриб заміщує здорові тканини суцвіть на масу темних теліоспор. Замість повноцінних зернівок формуються здуття, заповнені чорним «пилом», які при розриві оболонки розсіюють спори на сусідні рослини.

Умови поширення хвороби залежать від агрокліматичних факторів. Висока вологість під час цвітіння сльозовика створює ідеальне середовище для проростання спор та інфікування маточок квіток. Без належного контролю патоген може швидко поширитися по всьому полю, особливо в низинах, де вологість повітря вища.

Вредоносність хвороби є критичною, оскільки вона прямо впливає на репродуктивну здатність рослини. Уражені суцвіття не дають врожаю, що призводить до значних економічних втрат. Окрім кількісних втрат, існує ризик накопичення мікотоксинів у вегетативних органах, що знижує якість врожаю.

Система захисних заходів має базуватися на профілактиці. Рекомендується:

• ретельне очищення насіння від залишків уражених рослин;
• передпосівна обробка насіннєвого матеріалу фунгіцидними протруювачами;
• видалення та знищення хворих рослин на початкових етапах появи симптомів;
• дотримання просторової ізоляції між посівами різних років.