Веррукаріальні гриби

Порядок Verrucariales охоплює групу грибів, що зазвичай існують у формі лишайників. У сільськогосподарській практиці вони не класифікуються як небезпечні паразити, проте їхня присутність на поверхні багаторічних культур часто сприймається як ознака незадовільного стану саду. Ці організми формують специфічні колонії на корі плодових дерев.

Збудниками є гриби, що належать до класу Eurotiomycetes. Їхня природа — епіфітна, тобто вони використовують кору лише як субстрат для прикріплення, не проникаючи глибоко у живі тканини дерева. Проте, їх розвиток створює сприятливе середовище для розвитку інших патогенів, що робить їх небажаними «мешканцями» промислових садів.

Найчастіше ці організми виявляються на штамбах старих яблунь, груш та інших кісточкових культур. Вони розвиваються у місцях з підвищеною вологістю, де поверхня кори довго залишається мокрою. Наявність великої кількості таких утворень свідчить про низьку інтенсивність догляду за кроною та стовбуром дерева.

Для успішного розвитку Verrucariales потрібна висока вологість повітря та обмежений доступ сонячного світла. Загущені крони, відсутність обрізки та розташування саду в низинах сприяють швидкому поширенню цих грибів. Поступово площа покриття збільшується, що заважає нормальному фізіологічному функціонуванню кори.

Вредоносність полягає в обмеженні доступу повітря до камбію та інших живих тканин. Це може призводити до появи мікротріщин, через які в дерево проникають небезпечні грибкові та бактеріальні інфекції. Ослаблене дерево стає більш вразливим до морозів та шкідників.

Заходи захисту та профілактики включають:

• Обов'язкове щорічне очищення штамбів від ороговілої кори за допомогою спеціальних щіток.
• Обробка дерев вапняним розчином або сучасними садовими фарбами.
• Регулярне проріджування крон для забезпечення достатньої інсоляції.
• Використання фунгіцидів під час обприскування саду для запобігання поселенню епіфітів на корі.