Вексилломікоз

Вексилломікоз, збудником якого є гриб Vexillomyces atrovirens, є небезпечним захворюванням злакових культур. Цей патоген належить до групи базидіоміцетів і здатен виживати у ґрунті протягом кількох сезонів, накопичуючи інфекційний запас на рослинних рештках.

Найбільше від цієї хвороби страждають посіви озимої та ярої пшениці, а також ячменю. Зараження зазвичай відбувається в умовах вологої та прохолодної весни, коли спори патогена активізуються та починають колонізацію молодих тканин рослин.

Візуальні ознаки ураження проявляються у вигляді оливково-зелених плям, що поступово набувають темного забарвлення.

• Скручування та передчасне в'янення ураженого листя.
• Сповільнення ростових процесів на етапі кущіння.
• Зменшення маси зерна в колосі внаслідок порушення фотосинтезу.

Основним фактором поширення Vexillomyces atrovirens є порушення агротехнічних норм, зокрема недотримання сівозміни. Висока вологість ґрунту та повітря, а також відсутність достатньої вентиляції в густих посівах створюють ідеальні умови для швидкого розповсюдження спор гриба по полю.

Для мінімізації шкоди агрономи рекомендують впроваджувати інтегровану систему захисту. Вона включає протруювання посівного матеріалу системними фунгіцидами, вирощування стійких гібридів, своєчасне видалення бур'янів та підтримання оптимального балансу мінерального живлення для підвищення імунітету рослин.