Мандарин

Мандарин (лат. Citrus nobilis Lour. x C. tangerina Hort ex Tan) належить до родини Рутові (Rutaceae) і є важливою плодовою культурою субтропічного поясу. Це вічнозелене дерево, яке в умовах інтенсивного садівництва може досягати висоти 3–5 метрів. Характерною рисою рослини є наявність ефірно-олійних залоз у листі та шкірці плодів.

Батьківщиною цієї культури є Південно-Східна Азія, звідки вона поширилася світом у XIX столітті. На сьогодні мандарини успішно культивують у країнах з м’яким кліматом, де відсутні тривалі морози. Ареал вирощування охоплює прибережні зони Середземного моря, субтропічні регіони Китаю, Японії, США та країни Південного Кавказу.

З ботанічної точки зору мандарин є досить пластичною культурою. Він має поверхневу кореневу систему, тому чутливий до пересихання верхнього шару ґрунту. Для повноцінного розвитку рослині потрібні поживні, добре дреновані ґрунти з рН 5,5–7,0. Висока вологість повітря та достатнє сонячне освітлення є ключовими факторами для формування якісного врожаю.

Основними аспектами агротехніки є своєчасне зрошення, періодичне внесення добрив та формування крони шляхом обрізки. Важливо підтримувати температурний режим, оскільки зниження температури нижче нуля може призвести до значних пошкоджень вегетативної маси. Культура потребує захисту від вітрів, тому в промислових садах часто використовують вітрозахисні смуги.

Плоди мандарина широко використовуються у харчовій промисловості, а також у фармакології. Рослина нерідко потерпає від специфічних ворогів, серед яких:

• Гомоз (підшкірна плямистість);
• Бородавчастість цитрусових;
• Попелиця (цитрусова попелиця);
• Щитівки та несправжні щитівки.