В’язіль барвистий

В’язіль барвистий (Coronilla varia L.) є багаторічною трав’янистою рослиною родини Бобові (Fabaceae). Культура вирізняється надзвичайно розвиненою кореневою системою, яка проникає глибоко в ґрунт, що дозволяє рослині виживати в екстремальних умовах та ефективно покращувати родючість ґрунту.

Природний ареал в’язеля охоплює країни Європи та Кавказу. Це невибаглива рослина, яка завдяки своїй екологічній пластичності успішно адаптується до різних кліматичних зон. В сільському господарстві його часто обирають для залуження територій, схильних до водної та вітрової ерозії.

З ботанічного погляду культура утворює густий травостій. Стебла в’язеля вкриті складними непарноперистими листками, а квітки зібрані в характерні зонтикоподібні суцвіття. Період цвітіння тривалий, що робить в’язіль цінним об’єктом для пасічницьких господарств.

До умов вирощування культура висуває мінімальні вимоги: вона стійка до посухи та морозів. Найкраще в’язіль розвивається на сонячних місцях, не терпить затінення. При створенні посівів важливо враховувати повільний розвиток рослин у перший рік життя, тому важливо забезпечити чистоту поля від бур’янів на початкових етапах.

Основне використання в’язеля спрямоване на отримання корму, проте слід враховувати вміст специфічних речовин у складі зеленої маси. Крім того, в’язіль є важливою культурою для рекультивації земель. Серед шкідників та хвороб найчастіше зустрічаються різні види плямистості листя та пошкодження кореневою попелицею.

• Висока посухостійкість.
• Покращення структури ґрунту.
• Цінний медонос.
• Ефективний захист від ерозії.