Повитиця південна

Повитиця південна (лат. Cuscuta australis) — це небезпечна однорічна паразитична рослина, що належить до родини Берізкові (Convolvulaceae). Вона не має кореневої системи та справжніх листків, що робить її цілком залежною від організму-господаря. Для живлення паразит використовує гаусторії — спеціальні присоски, які проникають у тканини культурної рослини, висмоктуючи воду та розчинені поживні речовини.

Історичний ареал походження охоплює тропічні та помірні регіони Азії та Австралії, проте внаслідок антропогенної діяльності вид поширився світом. В Україні цей бур'ян вважається об'єктом внутрішнього карантину. Він надає перевагу посівам технічних та овочевих культур, створюючи цілі вогнища ураження, де паразитує на стеблах та листках рослин.

З ботанічної точки зору повитиця південна має вигляд розгалужених ниткоподібних пагонів, що охоплюють рослину-господаря. Цвітіння відбувається влітку, після чого формуються дрібні плоди-коробочки з насінням, яке зберігає схожість у ґрунті протягом багатьох років. Така біологічна живучість робить її одним із найважчих об'єктів для викорінення в польових умовах.

Для розвитку повитиці потрібні сприятливі температурні умови в межах +20...+30°C. Вона не вибаглива до типу ґрунту, головною умовою є наявність рослини, яка може стати джерелом живлення. Агротехнічні заходи боротьби з нею включають дотримання сівозмін, використання чистого посівного матеріалу та знищення бур'янів-резерваторів навколо полів.

Господарське значення повитиці виключно негативне. Окрім прямої шкоди врожаю, вона стає причиною наступних проблем:

• Порушення фізіологічних процесів обміну речовин у культурних рослин.
• Зниження імунітету та посилення ураження патогенними грибками.
• Повна втрата товарної придатності продукції через неможливість очищення від стебел паразита.
• Складність механізованого збору врожаю при сильному засміченні.