Повитиця тасманійська

Повитиця тасманійська (Cuscuta tasmanica) належить до родини Берізкові (Convolvulaceae) і є типовим представником паразитичних рослин. Біологічно цей вид повністю позбавлений хлорофілу, через що не здатний до фотосинтезу і веде виключно паразитичний спосіб життя, закріплюючись на стеблах рослин-господарів.

Батьківщиною цієї рослини є австралійський регіон, зокрема острів Тасманія. У природі вона адаптувалася до виживання в умовах різноманітних фітоценозів, вибираючи в якості об'єктів для паразитування переважно трав'янисті види, які забезпечують її необхідним рівнем поживних речовин протягом вегетаційного періоду.

Морфологічна будова цієї повитиці характеризується наявністю тонких, ниткоподібних стебел, що розростаються мережею. Рослина формує гаусторії — спеціальні вирости, які проникають у тканини господаря та з'єднуються з його провідною системою, перекачуючи воду та органічні сполуки. Це призводить до виснаження рослинності та зниження її життєздатності.

Вимоги до навколишнього середовища зводяться до наявності достатньої вологості для проростання насіння та наявності рослин-господарів. Агротехнічні заходи протидії включають глибоку оранку, використання очищеного від насіння повитиці посівного матеріалу та впровадження карантинних обмежень на переміщення сільськогосподарської продукції з уражених територій.

Основними шкідниками для самої повитиці можуть бути лише специфічні біологічні агенти, проте в сільському господарстві вона розглядається виключно як об'єкт знищення. Повитиця тасманійська викликає такі проблеми:

• Значне зниження врожайності зернових та технічних культур.
• Погіршення якості кормових трав через накопичення токсичних алкалоїдів.
• Зниження імунітету уражених культур до хвороб.