Росичка звичайна

Росичка звичайна (лат. Digitaria ischaemum) — це однорічна трав'яниста рослина, що належить до родини Тонконогові (Poaceae). У сільськогосподарському виробництві її переважно класифікують як бур'янову рослину, проте в екологічному плані вона є важливою складовою злакового покриву на луках та пасовищах.

Природний ареал охоплює помірні кліматичні зони Євразії та Північної Америки. Рослина адаптувалася до різноманітних умов, проте найкраще розвивається на легких, добре дренованих ґрунтах. Вона віддає перевагу сонячним ділянкам, де мінімальна конкуренція з боку високорослих багаторічних трав, тому часто заселяє посіви просапних культур.

Ботанічні особливості включають формування розгалужених стебел, що здатні вкорінюватися в вузлах при контакті з вологим ґрунтом. Суцвіття має вигляд пальчастої волоті, що складається з кількох колосоподібних гілочок. Насіння дуже дрібне, що сприяє його широкому поширенню вітром, водою та сільськогосподарською технікою, що ускладнює контроль над популяцією.

Вимоги до клімату та ґрунту досить помірні, але росичка чутлива до значного затінення. Агротехнічні заходи з контролю включають глибоку оранку, вчасне дискування міжрядь та застосування хімічних засобів захисту рослин (гербіцидів) на етапі появи сходів. Запобігання дозріванню насіння є ключовим фактором у боротьбі з поширенням цього виду на полях.

Основні напрямки використання включають використання як кормової бази на природних пасовищах, хоча в інтенсивному землеробстві вона розглядається як шкідливий об'єкт. Рослина уражується тими ж патогенами, що й інші злакові:

• Іржа злакових (Puccinia spp.)
• Борошниста роса
• Шведська муха (як шкідник стебел)