Щириця біла

Щириця біла (лат. Amaranthus albus) належить до родини Амарантові (Amaranthaceae). Це однорічний ярий трав'янистий бур'ян, що вирізняється надзвичайною життєздатністю та здатністю до швидкого поширення. Рослина має розгалужене стебло, яке часто набуває кулястої форми.

Рослина зустрічається практично повсюди, особливо в лісостеповій та степовій зонах. Вона завдає значної шкоди посівам просапних культур, зокрема соняшнику, кукурудзи, овочевим культурам та цукровому буряку. Щириця біла часто стає проблемою на полях з порушеною агротехнікою, де є відкритий ґрунт і достатньо вологи.

Біологія щириці білої характеризується надзвичайною продуктивністю: одна рослина може дати до пів мільйона насінин. Насіння дрібне, зберігає схожість у ґрунті до 40 років. Проростання починається при прогріванні ґрунту, а розвиток прискорюється в умовах спекотного літа, що дає рослині перевагу над культурними видами.

Шкодочинність бур'яну проявляється у виснаженні ґрунту. Щириця споживає велику кількість азоту та води, обмежуючи доступ культурних рослин до необхідних ресурсів. Через потужну кореневу систему та швидкий ріст надземної маси вона створює конкуренцію за світло, що призводить до значного недобору врожаю при високій забур'яненості полів.

Для ефективного контролю рекомендується використовувати такі заходи:

• Глибока зяблева оранка для закладання насіння на глибину, з якої воно не може прорости.
• Регулярне міжрядне оброблення посівів у початкові фази росту культури.
• Використання селективних гербіцидів, до яких чутливий цей вид щириці.
• Дотримання карантинних вимог щодо засміченості посівного матеріалу.