Ожиновий кліщ

Систематичне положення та природа збудника: Ожиновий кліщ (Acalitus essigi) належить до класу Павукоподібних (Arachnida), ряду Acariformes, родини чотириногих кліщів (Eriophyidae). Хоча в агрономічній практиці його часто називають збудником хвороб, біологічно це мікроскопічний шкідник-фітофаг. Його крихітні розміри та спосіб життя призводять до пошкодження тканин рослин, що провокує розвиток патологічних симптомів на плодах.

Культури, що уражуються, та симптоматика: Основним господарем цього виду є ожина, також іноді пошкоджується малина. Головна хвороба, яку спричиняє активність цього кліща, — «червона ягода» (Redberry disease). Проблема полягає в тому, що кліщі, живлячись біля основи кістянок, вводять слину, яка містить токсини, що перешкоджають нормальному дозріванню плодів. В результаті ягоди залишаються твердими, червоними або частково забарвленими, втрачаючи товарний вигляд та смакові якості.

Біологія та цикл розвитку: Шкідник зимує у вигляді дорослих самок під лусочками бруньок або в інших захищених місцях на пагонах ожини. З початком вегетації та підвищенням температур кліщі починають активне живлення та розмноження. Протягом сезону розвивається декілька поколінь. Висока плодючість самок та короткий цикл розвитку дозволяють шкіднику швидко нарощувати чисельність за сприятливих умов, особливо у другій половині літа.

Умови розповсюдження та шкідливість: Розповсюдження кліща відбувається за допомогою вітру, комах, а також з посадковим матеріалом. Найбільш сприятливими для розвитку є теплі та помірно вологі умови. Шкідливість Acalitus essigi вкрай висока: при масовому ураженні врожай може повністю втратити товарну цінність, стаючи непридатним як для свіжого споживання, так і для переробки.

Заходи захисту та контролю: Система боротьби з ожиновим кліщем включає комплекс заходів:

• Використання здорового сертифікованого посадкового матеріалу.
• Санітарна обрізка та знищення уражених пагонів після збору врожаю.
• Застосування спеціалізованих акарицидів до початку цвітіння та, за потреби, після нього, дотримуючись регламентів щодо термінів очікування.
• Дотримання просторової ізоляції між старими та молодими насадженнями.