Совка-іпсилон

Систематичне положення: Совка-іпсилон (Agrotis ipsilon) належить до ряду лускокрилих (Lepidoptera), родини совок (Noctuidae). Це небезпечний шкідник, який належить до групи підгризаючих совок. Вона вирізняється високою адаптивністю до різних екологічних умов, завдяки чому має космополітичне поширення та завдає великих збитків у сільському господарстві.

Біологія та цикл розвитку: Життєвий цикл включає чотири фази: яйце, личинка (гусениця), лялечка та імаго (метелик). Метелики совки-іпсилон здійснюють тривалі міграції. Гусениці проходять 6 віків розвитку. Оптимальними умовами для активного розмноження є тепла погода та помірна вологість ґрунту. Шкідник має здатність швидко накопичувати чисельність при сприятливих кліматичних умовах сезону.

Характер пошкоджень та шкодочинність: Найбільшу загрозу становлять гусениці старших віків. Вдень вони ховаються в ґрунті або під грудками землі, а вночі виходять на поверхню, підгризаючи кореневу шийку або стебло молодої рослини. Це призводить до того, що рослини в’януть і гинуть, що часто спричиняє критичне зниження густоти стояння посівів та необхідність пересіву площ.

Перелік пошкоджуваних культур: Цей шкідник є вираженим поліфагом, тому його спектр живлення дуже широкий:

• Технічні культури (цукровий буряк, соняшник)
• Зернові культури (кукурудза, пшениця, ячмінь)
• Овочеві культури (капуста, морква, томати)
• Баштанні культури та картопля
• Багаторічні трави

Заходи захисту: Ефективний контроль базується на моніторингу за допомогою феромонних пасток та світлопасток. Агротехнічні заходи включають боротьбу з бур’янами, на яких харчуються молоді гусениці, та якісну обробку ґрунту (глибока оранка). Хімічний захист передбачає застосування інсектицидів кишково-контактної дії, які вносять під час передпосівної культивації або обприскування посівів у вечірні години.