Совка штирійська

Систематичне положення. Совка штирійська (Athetis lepigone) — представник ряду Лускокрилі (Lepidoptera), родини Совки (Noctuidae). Це небезпечний шкідник, що поширений у зонах інтенсивного землеробства та завдає серйозних збитків сільськогосподарським угіддям.

Культури, що пошкоджуються. Цей шкідник характеризується широким спектром живлення. В основному він шкодить зерновим колосовим культурам, таким як озима пшениця, ячмінь та жито. Крім того, гусениці здатні харчуватися на цукровому буряку, соняшнику, гречці та різних бур’янах, що межують із посівними площами.

Біологія та цикл розвитку. Цикл розвитку складається з чотирьох фаз: яйце, личинка (гусениця), лялечка та імаго. Зимують гусениці в ґрунті. Навесні вони заляльковуються, після чого вилітають метелики. За період вегетації може розвиватися одна або дві генерації залежно від температурних умов та рівня опадів у регіоні.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Гусениці молодших віків скелетують листя, залишаючи лише епідерміс та жилки. Старші віки грубо об’їдають листя, що призводить до значного зниження площі асиміляційної поверхні рослин. Пошкоджені посіви втрачають темпи росту, що зрештою негативно позначається на врожайності зерна.

Заходи захисту. Система захисту передбачає комплексний підхід. Ключове значення має своєчасна оранка ґрунту, що знищує зимуючих лялечок. Також важливо боротися з бур’янами, які слугують резерваторами шкідника. У період масового розвитку гусениць проводять обробки інсектицидами системної або контактно-кишкової дії згідно з регламентами застосування.