Златка вугільна

Златка вугільна (лат. Capnodis carbonaria) — представник родини златок (Buprestidae) ряду твердокрилих (Coleoptera), який завдає значної шкоди промисловим та приватним садам. Цей шкідник поширений переважно у посушливих степових зонах, де його активність стає справжньою проблемою для садівників.

Об'єктами живлення цього жука є переважно кісточкові культури. Найбільш вразливими до нападу є абрикос, персик, слива та мигдаль. Окрім того, шкідник може пошкоджувати черешню та вишню. Особливо небезпечно це для молодих насаджень, які ще не мають достатньо розвиненої кореневої системи для відновлення.

Біологія шкідника характеризується складним циклом розвитку. Імаго харчуються бруньками та корою молодих пагонів, завдаючи додаткової шкоди. Проте головна загроза криється у личинках, які ведуть підземний спосіб життя. Вони проникають у кореневу систему, виїдаючи ходи всередині тканин, що перериває рух соків у рослині.

Пошкоджені дерева виглядають пригніченими, в них спостерігається хлороз листя, передчасне скидання плодів та поступове всихання гілок. У місцях пошкоджень біля кореневої шийки можна побачити скупчення бурового борошна, що є головним індикатором зараження саду златкою.

Ефективний захист базується на профілактиці. Рекомендується:

• Проведення регулярних поливів та підживлення для підвищення резистентності дерев.
• Механічне знищення жуків у період їх активності (травень-червень).
• Використання хімічних засобів захисту рослин (інсектицидів) для обробки стовбурів та ґрунту навколо них.
• Видалення та спалювання сильно уражених дерев разом із кореневою системою.