Златоглазик

Златоглазик (лат. Chrysochraon) є представником родини справжніх саранових (Acrididae), що належить до ряду прямокрилих (Orthoptera). Ці комахи поширені на відкритих територіях і можуть бути серйозною загрозою для господарства, особливо в роки з підвищеною чисельністю популяції.

Цей шкідник переважно пошкоджує злакові культури, включаючи пшеницю, ячмінь та багаторічні злакові трави. В умовах нестачі природного корму на пасовищах комахи можуть мігрувати на посіви сільськогосподарських культур, спричиняючи суттєві втрати врожаю зеленої маси та зерна.

Життєвий цикл златоглазика включає стадії яйця, личинки (німфи) та дорослої особини (імаго). Яйця відкладаються самками в ґрунт або в стебла рослин, де вони успішно перезимовують. Розвиток личинок навесні та влітку тісно корелює з погодними умовами, причому суха і спекотна погода сприяє швидшому дозріванню та розмноженню.

Шкодочинність проявляється у поїданні листя та стебел. При високій щільності шкідників рослини можуть бути повністю знищені до стану «голих» стебел, що порушує процеси фотосинтезу та суттєво знижує врожайність. Крім того, пошкоджені тканини стають вразливими до вторинних інфекцій.

Для боротьби зі златоглазиком рекомендується дотримуватися сівозміни, вчасно проводити глибоку оранку ґрунту та знищувати бур'яни, що перешкоджає розвитку личинок. При значному поширенні ефективними є обробки посівів інсектицидами, які дозволені до використання у сільському господарстві для боротьби з кониками.