Волохатий ковалик

Систематичне положення: Волохатий ковалик (Cidnopus pilosus) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини коваликів (Elateridae). Це широко поширений шкідник, чиї личинки, які в народі називаються дротяниками, здатні завдавати суттєвої шкоди підземним органам рослин.

Культури та шкодочинність: Спектр пошкоджуваних культур дуже широкий, включаючи озимі зернові, цукрові буряки, кукурудзу та соняшник. Личинки харчуються насінням, корінням та підземною частиною стебла, що спричиняє зрідженість посівів та послаблення імунітету рослин. У місцях пошкоджень часто розвиваються вторинні грибкові інфекції, що додатково погіршує стан посівів.

Біологія та розвиток: Цикл розвитку триває кілька років, протягом яких личинка живе в ґрунті, поступово розвиваючись та збільшуючись у розмірах. Імаго жука з’являється навесні та активно розмножується. Самки віддають перевагу ділянкам з високою вологістю та наявністю рослинних решток, де личинки отримують захист і доступ до корму.

Фактори поширення: Найбільша небезпека виникає на полях, де тривалий час не проводилася якісна обробка ґрунту, а також на землях, що межують із забур'яненими ділянками. Личинки ковалика дуже чутливі до змін вологості ґрунту, тому в сухі роки вони заглиблюються в нижні горизонти, тоді як у вологі періоди підіймаються ближче до коріння рослин.

Методи боротьби: Захисні заходи повинні базуватися на моніторингу та профілактиці:

• Систематичний контроль чисельності личинок у ґрунті за допомогою ґрунтових розкопок перед сівбою.
• Застосування сівозмін, які переривають цикл розвитку шкідника.
• Використання інсектицидних протруйників насіння, що дозволяє захистити рослину в найбільш вразливий початковий період вегетації.
• Агротехнічні прийоми, спрямовані на створення несприятливих умов для розвитку шкідника: вапнування кислих ґрунтів, глибока оранка та знищення бур'янів.