Златка березова

Dicerca berolinensis, відома як златка березова, належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини златок (Buprestidae). Цей вид є небезпечним стовбуровим шкідником, що спеціалізується на пошкодженні деревини листяних порід у лісових та паркових зонах.

Основною кормовою базою для цього жука є береза, проте нерідко пошкоджуються також бук, граб, вільха та деякі інші дерева. Вредитель надає перевагу ослабленим деревам, які мають механічні пошкодження, сонячні опіки або постраждали від впливу несприятливих погодних умов.

Цикл розвитку комахи триває протягом кількох років, що ускладнює своєчасне виявлення осередків зараження. Дорослі особини літають влітку, живлячись листям дерев. Самки відкладають яйця в щілини кори, після чого личинки проникають всередину стовбура, де прокладають ходи, живлячись камбієм та заболонню.

Шкодочинність златки полягає у фізичному руйнуванні провідних тканин дерева, що призводить до припинення руху поживних речовин. Це викликає передчасне пожовтіння листя, всихання крони та загальну втрату життєздатності рослини. Тривале заселення може спричинити швидку загибель дерева.

Для захисту насаджень слід дотримуватися санітарних правил лісового господарства. До заходів боротьби належать:

• видалення та утилізація заселених дерев;
• проведення регулярного лісопатологічного моніторингу;
• стимулювання природних ентомофагів;
• підтримка високої щільності та здоров'я деревостану.