Геотомус

Геотомус (лат. Geotomus) належить до родини земляних щитників (Cydnidae), що входять до складу ряду напівтвердокрилих. Ці комахи мають специфічну будову тіла, пристосовану для пересування в ґрунті. Через свій прихований спосіб життя вони часто залишаються непоміченими аграріями до того моменту, поки на полі не з'являються вогнища пошкоджених рослин.

Основною групою ризику для цього шкідника є посіви рису, де він завдає найбільшої шкоди в період інтенсивного росту культури. Окрім рису, геотомус може живитися корінням багатьох інших сільськогосподарських та дикорослих рослин. В умовах високої вологості ґрунту шкідник стає особливо активним, що зумовлює підвищену небезпеку на зрошуваних землях.

Життєвий цикл геотомуса тісно пов'язаний з ґрунтовим середовищем. Самки відкладають яйця безпосередньо у ґрунт біля коріння рослин-господарів. Личинки, що вилуплюються, проходять кілька вікових стадій, постійно живлячись соками коріння. Дорослі особини також мають здатність до перельотів, що сприяє швидкому поширенню популяції на сусідні ділянки.

Шкідливість геотомуса проявляється у значному ослабленні рослин. В результаті пошкодження кореневої системи порушується живлення та водообмін рослини. Візуально це виражається у пригніченому вигляді посівів, відставанні в рості, а в разі масового ураження — до випадання окремих ділянок поля (так звані «лисини» на посівах).

Боротьба з геотомусом вимагає системного підходу, оскільки пряме обприскування надземної частини рослин часто є малоефективним:

• Забезпечення правильного режиму поливу та дренажу на рисових чеках.
• Використання стійких до шкідників сортів культури.
• Внесення інсектицидів у ґрунт при виявленні високої щільності личинок.
• Знищення бур'янів, що слугують проміжними резерватами шкідника.
• Осінній обробіток ґрунту для деструкції гнізд та знищення дорослих особин.