Гліцифагідний кліщ

Систематичне положення гліцифагідних кліщів класифікує їх як дрібних представників класу Павукоподібні, що спеціалізуються на пошкодженні органічних запасів. Вони відносяться до родини Glycyphagidae, яка об'єднує найбільш поширені види амбарних кліщів, що зустрічаються в умовах сільськогосподарського виробництва.

Основними культурами, що пошкоджуються цим шкідником, є зерно злакових та бобових культур, продукти переробки (борошно, висівки, крупи), а також насіння олійних культур. Особливу небезпеку вони становлять для посівного матеріалу, оскільки виїдають зародок зернівки, знижуючи енергію проростання та схожість насіннєвого фонду.

Біологія та цикл розвитку шкідника залежать від мікроклімату складу. Для інтенсивного розмноження гліцифагідам необхідна відносна вологість вище 65% та наявність джерел живлення. У сприятливих умовах кліщі швидко заселяють верхні шари насипу, де вони здатні витримувати значні перепади температур, що ускладнює контроль за їхньою чисельністю.

Характер пошкоджень проявляється у забрудненні зернової маси екскрементами, частинками покривів тіла та мертвої маси самих кліщів. Це призводить до підвищення гігроскопічності продукції, що провокує самозігрівання зерна та розвиток пліснявих грибів, роблячи продукт непридатним не тільки для посіву, але й для використання в харчових чи кормових цілях.

• Підтримання режиму низької вологості в місцях зберігання.
• Регулярне провітрювання та охолодження зернової маси.
• Механічне очищення складів від пилу та залишків продукції.
• Фумігація приміщень при виявленні осередків зараження.
• Перевірка вхідного зерна на наявність амбарних шкідників.

Заходи захисту мають базуватися на комплексному підході. Ефективність заходів досягається шляхом дотримання технологічних вимог зберігання, а саме контролю вологості. При виявленні вогнищ зараження рекомендується проводити фумігацію за допомогою відповідних препаратів на основі фосфіду алюмінію, що забезпечує глибоке проникнення активної речовини в зерновий насип.