Вусач порошистий

Систематичне положення. Вусач порошистий (Goes pulverulentus) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини вусачів або дроворубів (Cerambycidae). Цей вид відомий як небезпечний стовбуровий шкідник, що спеціалізується на пошкодженні деревини листяних порід дерев у лісових екосистемах.

Пошкоджувані культури. Основними кормовими рослинами для цього шкідника є представники листяних порід, зокрема дуб, гікорі, бук та липа. Найбільшу привабливість для самок, що відкладають яйця, мають дерева з тонкою або середньою товщиною кори, що перебувають у стані стресу.

Біологія та цикл розвитку. Життєвий цикл вусача порошистого є тривалим і становить від двох до чотирьох років. Після спарювання самки роблять надрізи в корі, куди відкладають яйця. Личинки, що вилуплюються, одразу заглиблюються в кору, а згодом — у глибші шари деревини, де продовжують харчуватися протягом тривалого часу.

Характер пошкоджень та шкідливість. Основна шкода завдається личинками, які прогризають розгалужені ходи в стовбурі. Наявність бурового борошна на поверхні стовбура або біля основи дерева свідчить про активність шкідника. Такі дії спричиняють відмирання частин деревини, сповільнення росту дерева та створюють умови для проникнення грибкових інфекцій.

Заходи захисту. Захисні заходи повинні базуватися на моніторингу та профілактиці. До основних методів належать:

• регулярне проведення санітарних рубок для видалення заселених дерев;
• вирубка хворих та ослаблених екземплярів до виходу нового покоління жуків;
• забезпечення оптимальних умов для росту лісових насаджень;
• використання засобів хімічного захисту в період масового розмноження за необхідності.