Харпал звичайний

Систематичне положення цього виду належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини турунів (Carabidae). На відміну від більшості своїх родичів-хижаків, харпал звичайний є фітофагом, який перейшов до живлення генеративними органами культурних рослин, що й робить його значущим шкідником в агроценозах.

Культури, які пошкоджує шкідник: комаха виявляє найбільшу активність у посівах зернових колосових (пшениця, ячмінь, жито), а також може шкодити просу та кукурудзі. Особливу небезпеку жуки становлять у період молочно-воскової стиглості зерна, коли вони масово виходять на колосся для живлення.

Біологія та цикл розвитку: розвиток жука відбувається з повним перетворенням. Зимують переважно імаго в ґрунті або під рослинними рештками. Навесні жуки починають активний літ, живлячись бур'янами, а потім перемикаються на культурні злаки. Личинки розвиваються в ґрунті, живлячись насінням та дрібними органічними рештками.

Характер пошкоджень та шкодочинність: дорослі особини вигризають зерна в колосі, що призводить до значних втрат урожаю та зниження якості товарного зерна. Пошкоджене колосся виглядає «обтріпаним», а за високої чисельності жуків поле може втратити до 15–20% урожаю. Додаткова шкода полягає в пошкодженні сходів при ранніх термінах посіву.

Заходи захисту: боротьба зі шкідником включає агротехнічні та хімічні методи:

• Глибока зяблева оранка для знищення місць зимівлі.
• Вчасне збирання зернових для скорочення кормової бази.
• Використання інсектицидів при досягненні порогу шкодочинності.
• Знищення бур'янів на краях полів.