Харпал великоголовий

Систематичне положення. Харпал великоголовий (лат. Harpalus capito) належить до ряду Твердокрилі (Coleoptera), родини Туруни (Carabidae). Хоча більшість жужелиць є хижаками, представники роду Harpalus при певних умовах переходять на живлення рослинною їжею, що робить їх небезпечними шкідниками сільськогосподарських угідь.

Культури та характер пошкоджень. Основними об'єктами пошкодження є злакові культури, зокрема пшениця, ячмінь та жито. Шкоду завдають переважно імаго (дорослі жуки), які виїдають зерна в колоссях у період молочно-воскової стиглості. В результаті пошкодження колос виглядає обгризеним, що призводить до значного зниження ваги врожаю.

Біологія та цикл розвитку. Комаха має складний цикл розвитку, що проходить переважно у ґрунті. Зимують імаго або личинки в ґрунті, де вони захищені від низьких температур. Навесні, при підвищенні температури повітря до 15-18°C, жуки активізуються, виходять на поверхню та починають активно харчуватися та спарюватися, готуючись до відкладання яєць у поверхневий шар ґрунту.

Шкодочинність. Висока щільність популяції харпала великоголового здатна знищити значну частину посівів у дуже короткі терміни. Окрім прямого знищення зерна, шкідник сприяє розвитку мікозів, оскільки місця пошкоджень є ідеальним середовищем для розвитку плісняви та інших патогенних грибів, що псують якість врожаю.

Заходи захисту. Система інтегрованого захисту посівів від харпала включає:

• Застосування глибокої оранки після збору врожаю для знищення личинок у ґрунті.
• Дотримання сівозміни, що перериває ланцюг живлення шкідника.
• Використання дозволених інсектицидів при перевищенні економічного порогу шкодочинності.
• Регулярний моніторинг посівів у фазі наливу зерна для раннього виявлення присутності жуків.