Пенсильванський бігун

Пенсильванський бігун (Harpalus pennsylvanicus) належить до родини турунів (Carabidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Попри те, що більшість представників родини є корисними ентомофагами, цей вид за певних умов стає фітофагом, завдаючи відчутної шкоди посівам сільськогосподарських культур.

Цей шкідник уражає переважно зернові культури, зокрема кукурудзу, пшеницю, ячмінь та просо. Найбільша небезпека полягає у поїданні насіння в період молочної та воскової стиглості, а також ушкодженні паростків, що призводить до зрідженості сходів та суттєвого зменшення врожаю на полях.

Цикл розвитку комахи передбачає повне перетворення. Зимують дорослі жуки або личинки старших вікових груп безпосередньо у ґрунті чи під рослинними рештками. Весною, після настання тепла, розпочинається активний літ і період розмноження, під час якого самки відкладають яйця у верхні шари ґрунту.

Характер ушкоджень полягає у виїданні ендосперму зернівок, що знаходяться у колоссі або качанах, особливо якщо останні торкаються землі. Шкідливість жука різко зростає у роки з підвищеним рівнем опадів, оскільки висока вологість стимулює перехід популяції до активного живлення рослинними тканинами.

Для захисту посівів використовують систему інтегрованих заходів. Ключове значення має агротехніка: вчасне збирання врожаю, якісна глибока оранка для знищення місць зимівлі та контроль бур'янів. У випадках перевищення економічного порогу шкідливості застосовують інсектициди контактно-кишкової дії, що дозволені для використання на конкретних культурах.