Заєць

Заєць (рід Lepus) належить до ряду Зайцеподібні (Lagomorpha) та родини Зайцеві (Leporidae). В агрономічній практиці ці ссавці визнані небезпечними шкідниками, оскільки їхній вплив на інтенсивне садівництво та розплідники може бути критичним, особливо в зимовий період.

Основною жертвою стають молоді плодові дерева, зокрема саджанці яблуні, груші та сливи. Зайці обгризають кору, що призводить до кільцевого пошкодження стовбура. Це спричиняє висихання дерева через переривання провідних шляхів живлення, що часто стає причиною загибелі молодих насаджень.

Біологічні особливості зайців дозволяють їм швидко адаптуватися до умов господарювання людини. Відсутність зимівлі та здатність до розмноження протягом усього теплого сезону забезпечують стабільну популяцію, яка в пошуках їжі здатна мігрувати на великі відстані, знищуючи врожай зернових та овочевих культур.

Шкодочинність зайців суттєво зростає при наявності високого снігового покриву. Сніг дозволяє тваринам підніматися вище і пошкоджувати не тільки прикореневу зону, а й гілки, що знаходяться на рівні середньої частини крони дерева. Пошкодження виглядають як акуратно обрізані гілки або обгризені ділянки кори.

Для мінімізації втрат рекомендується впроваджувати наступні захисні заходи:

• Механічне обгортання стовбурів дерев захисною сіткою або пластиковими кожухами.
• Застосування хімічних репеллентів, що відлякують тварин своїм запахом або смаком.
• Встановлення парканів навколо периметру садів, заглиблених у ґрунт.
• Використання ультразвукових відлякувачів або штучних сигнальних факторів для відлякування особин від ділянок.