Заєць-біляк

Заєць-біляк (Lepus timidus) належить до ряду Зайцеподібні (Lagomorpha), родини Зайцеві (Leporidae). Цей ссавець є досить небезпечним шкідником у сільському господарстві, особливо в холодну пору року, коли природні джерела корму стають обмеженими для тварин, що мешкають поруч із сільськогосподарськими угіддями.

Найбільшої шкоди заєць-біляк завдає плодовим культурам, таким як яблуні, груші, вишні та сливи. Тварини поїдають кору та молоді пагони, що критично для стану рослин. Особливо вразливими є молоді дерева у розплідниках та садах, які не мають належного захисту в зимовий період.

Життєвий цикл зайця-біляка включає сезонну линьку, під час якої забарвлення хутра змінюється на біле для маскування взимку. Розмноження відбувається кілька разів на рік, починаючи з ранньої весни. Зайці територіальні тварини, які воліють триматися біля узлісь, що забезпечує їм легкий доступ до садових насаджень.

Шкодочинність полягає в механічному пошкодженні кори, що призводить до порушення сокоруху. Якщо пошкодження має кільцевий характер, дерево зазвичай гине, оскільки поживні речовини перестають надходити до кореневої системи та вище розташованих частин стовбура, що робить проблему критичною для інтенсивного садівництва.

Ефективні методи захисту включають:

• Механічне огородження штамбів дерев металевою сіткою з дрібною коміркою.
• Використання обмотувальних матеріалів, таких як агроволокно або мішковина, просочена відлякуючими розчинами.
• Очищення території навколо дерев від снігу для зменшення зручності доступу гризунів.
• Застосування хімічних репеллентів, що наносяться на кору для відлякування запахом.