Заєць сірий

Заєць сірий (Lepus europaeus) належить до ряду Зайцеподібні (Lagomorpha) та родини Зайцеві (Leporidae). Ця тварина є частим гостем на сільськогосподарських угіддях, де знаходить сприятливі умови для життя та харчування, поступово перетворюючись на відчутну загрозу для багатьох культур.

Раціон зайця досить різноманітний і змінюється залежно від пори року. Він активно пошкоджує озимі зернові, бобові культури, баштанні та овочеві посадки. Навесні тварини часто ласують молодими сходами технічних культур, що призводить до значних прогалин на полях та необхідності пересіву.

Біологічний цикл розвитку зайця сірого відзначається високим репродуктивним потенціалом. Розмноження триває з ранньої весни до осені, що дозволяє виду швидко відновлювати чисельність навіть після несприятливих умов. Відсутність постійних сховищ робить їх дуже мобільними, дозволяючи вільно переміщуватися між різними ділянками посівів.

Характерною ознакою шкідливості в садах є обгризання кори стовбурів та пагонів дерев, особливо в зимовий період, коли доступ до соковитих кормів обмежений. Це призводить до порушення сокоруху, інфікування деревини патогенами та часто закінчується загибеллю молодих плодових насаджень.

• Механічне огородження молодих дерев металевою або пластиковою сіткою.
• Використання спеціальних репелентів з відлякуючим запахом або смаком.
• Обмазування стовбурів захисними сумішами (вапно з додаванням відлякуючих компонентів).
• Регулювання чисельності популяції шляхом раціонального мисливського господарства.