Сарана

Сарана (лат. Locusta) належить до ряду Прямокрилі, родини Справжні саранові (Acrididae). Це один з найнебезпечніших фітофагів у світі, здатний до утворення щільних зграй, що здійснюють міграції на великі відстані та завдають катастрофічних збитків агропромисловому сектору.

Цей шкідник є вираженим поліфагом. Він пошкоджує широкий спектр культурних рослин, включаючи зернові (пшениця, кукурудза, овес), бобові, технічні культури (соняшник, цукровий буряк) та овочі. Окрім культурних насаджень, сарана знищує дикорослі трави та сіножаті, створюючи дефіцит кормової бази для тваринництва.

Біологічною особливістю виду є здатність існувати у двох фазах: поодинокій та стадній. Перехід до стадної фази супроводжується зміною забарвлення, поведінки та фізіології. Життєвий цикл включає стадії яйця, що зимує в ґрунті, личинки, яка проходить п'ять віків, та дорослої комахи — імаго. Комахи мають неповний тип перетворення.

Характер шкодочинності проявляється у масовому об’їданні наземних частин рослин. Доросла особина та личинки старших віків споживають кількість рослинної маси, що еквівалентна їхній власній вазі за добу. Нашестя сарани може спричинити повну дефоліацію полів, що робить неможливим отримання врожаю та призводить до значних фінансових втрат.

• Систематичний моніторинг місць резервації та розмноження шкідника.
• Оранка ґрунту на глибину залягання кубишок для їх механічного знищення.
• Своєчасне застосування інсектицидів контактно-кишкової дії під час відродження личинок.
• Біологічний метод боротьби із застосуванням ентомопатогенних грибів та бактерій.
• Створення захисних смуг та використання ранніх строків посіву ярих культур.