Лоріцера

Лоріцера (лат. Loricera) — це рід хижих жуків, що належать до родини турунів (Carabidae). Всупереч хибним уявленням, вони не є шкідниками культурних рослин. Це активні ентомофаги, які відіграють позитивну роль в агроекосистемах, обмежуючи чисельність шкідливих видів дрібних комах.

Систематично ці жуки класифікуються в межах ряду Твердокрилі (Coleoptera). Найбільш вивченим представником є Loricera pilicornis. Відмінною рисою морфології є наявність довгих щетинок на перших сегментах вусиків, що адаптовані для полювання на дрібну здобич у прикореневій зоні рослин.

Життєвий цикл лоріцери включає чотири класичні стадії розвитку. Вони віддають перевагу вологим ґрунтам, часто зустрічаються на полях озимих культур або в овочевих сівозмінах. Личинки та дорослі особини є активними хижаками, що шукають здобич як у нічний, так і в денний час залежно від умов вологості.

Вредоносність для культур відсутня, оскільки ці жуки споживають виключно тваринну їжу. Основними об'єктами їхнього харчування є ногохвістки та інші дрібні членистоногі, які в масових кількостях можуть пошкоджувати насіння, що проростає, або молоді паростки сільськогосподарських культур.

Для збереження корисної фауни, зокрема лоріцери, рекомендується мінімізувати застосування широкого спектра інсектицидів. Створення екологічних коридорів та збереження ґрунтової вологи сприяє розмноженню цих корисних хижаків, що дозволяє природним шляхом знизити кількість шкідників на полі.