Мазореус

Мазореус (лат. Masoreus) належить до родини турунів (Carabidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Це дрібні жуки-бігунці, які досить поширені в агроценозах та на відкритих ділянках. Хоча більшість турунів вважаються корисними ентомофагами, окремі види можуть проявляти неоднозначну роль у господарській діяльності, іноді пошкоджуючи посіви сільськогосподарських культур.

Цей шкідник переважно виявляється на посівах зернових колосових культур, просапних рослинах та на полях із засміченою поверхнею. На відміну від вузькоспеціалізованих фітофагів, мазореус тісно пов'язаний із ґрунтовим шаром, де проводить значну частину життя, споживаючи як органічні рештки, так і молоді паростки культурних рослин у період їх проростання.

Біологія розвитку включає типові для твердокрилих стадії: яйце, личинка, лялечка та імаго. Зимують жуки найчастіше у стадії дорослої особини під рослинними рештками або у верхньому шарі ґрунту. Навесні, під час прогрівання ґрунту, вони активізуються, починають переміщатися полем та харчуватися, готуючись до сезону розмноження.

Основний характер пошкоджень полягає у підгризанні насіння та молодих паростків, що призводить до зрідженості посівів. Шкодочинність зростає за несприятливих погодних умов, коли темпи росту культур уповільнюються, а активність жуків залишається високою. В окремі роки за масового розмноження мазореус здатен суттєво знизити густоту стояння рослин на початкових етапах вегетації.

Для захисту посівів застосовують комплексний підхід, спрямований на зниження чисельності популяції:

• Дотримання сівозміни та якісний обробіток ґрунту для руйнування місць зимівлі.
• Протруєння насіння інсектицидними препаратами для захисту сходів.
• Вчасна боротьба з бур'янами, що є резерваціями для шкідника.
• Застосування ґрунтових інсектицидів при перевищенні порогу шкодочинності.