Скляниця гарбузова

Скляниця гарбузова (Melittia pulchripes) є специфічним шкідником, що належить до ряду Лускокрилі (Lepidoptera) та родини Скляниці (Sesiidae). Цей комаха-шкідник відомий своєю здатністю мімікрувати під ос, що ускладнює його виявлення в полі, проте шкода, яку завдають його личинки, є надзвичайно суттєвою для гарбузових агроценозів.

Основними кормовими об'єктами для цього виду є рослини родини Гарбузові. Шкідник найчастіше уражує кабачки, гарбузи, патисони, огірки та дині. Гусениці, що проникають у стебло, живляться внутрішніми тканинами, що суттєво послаблює рослину, порушує рух соків і зрештою призводить до передчасного відмирання вегетативної маси.

Біологічний цикл розвитку включає стадії яйця, гусениці, лялечки та імаго. Самки відкладають яйця біля кореневої шийки, звідки молоді гусениці прогризають шлях у середину стебла. Розвиток личинки відбувається всередині рослини, де вона захищена від зовнішніх впливів, що значно ускладнює контроль над популяцією на ранніх етапах розвитку.

Шкодочинність проявляється через пошкодження судинної системи стебла. Візуальними ознаками є поява деформацій, роздуття стебла біля основи та поява характерних «тирси» (екскрементів гусениці) навколо вхідного отвору. Згодом уражена плеть в'яне, втрачає тургор і засихає, що робить неможливим розвиток плодів на пошкоджених пагонах.

Система захисних заходів передбачає застосування наступних методів:

• Проведення глибокої оранки ґрунту восени для знищення зимуючих стадій лялечки.
• Використання сівозміни з поверненням гарбузових на ділянку через 3–4 роки.
• Регулярний огляд посівів та негайне видалення уражених рослин разом із личинками.
• Обробка інсектицидами в період масового льоту метеликів для запобігання відкладанню яєць.
• Встановлення пасток, що працюють за допомогою феромонів, для моніторингу та контролю чисельності імаго.