Пядениця березова

Систематичне положення. Пядениця березова (Opisthograptis luteolata) належить до ряду Лускокрилі (Lepidoptera), родини Пядениці (Geometridae). Цей вид є досить поширеним в агроценозах та лісових насадженнях, де за сприятливих умов може розмножуватися у великій кількості.

Культури та характер пошкоджень. Шкідник пошкоджує переважно плодові дерева та кущі родини Розові. Найчастіше від нього страждають яблуні, груші, сливи, терен, а також береза. Гусениці поїдають листя, що призводить до оголення пагонів, порушення процесів живлення рослини та загального пригнічення дерев, особливо в роки масового розмноження.

Біологія та цикл розвитку. Розвиток відбувається у двох поколіннях протягом сезону. Зимуючою стадією є лялечка, яка перебуває у ґрунті або під шаром опалого листя. Після весняного вильоту імаго відбувається відкладання яєць на листкову поверхню. Гусениці мають характерну здатність до маскування, що ускладнює їх візуальне виявлення на ранніх етапах розвитку.

Шкідливість. Найбільшу небезпеку становить масове поїдання листкового апарату молодих дерев та насаджень у розплідниках. Дефоліація призводить до зупинки росту молодих пагонів, зниження накопичення поживних речовин на зиму та, як наслідок, до зниження зимостійкості та врожайності плодових культур.

Заходи захисту. Захист саду від пядениці базується на комплексному підході. Важливим є механічний збір та знищення личинок, а також осіння обробка ґрунту під кронами дерев для знищення лялечок. При перевищенні порогу шкідливості необхідно проводити обприскування дозволеними інсектицидами, які ефективно діють на гусениць молодших віків.

• Глибоке розпушування ґрунту в пристовбурних колах.
• Санітарна очистка саду від опалого листя.
• Використання біологічних засобів захисту.
• Моніторинг чисельності за допомогою феромонних пасток.