Щіткохвостий скельний валлабі

Щіткохвостий скельний валлабі (Petrogale penicillata) належить до ряду Дворізцеві сумчасті (Diprotodontia), родина Кенгурові (Macropodidae). Хоча цей вид вважається рідкісним, у деяких регіонах Австралії він стає серйозною проблемою для аграріїв, оскільки постійно шукає джерела поживного корму поблизу своїх природних схованок.

Ці тварини завдають шкоди широкому спектру культур, зокрема злаковим, бобовим та молодим насадженням кормових трав. Вони особливо небезпечні в періоди посухи, коли природні пасовища вигорають і валлабі вимушено мігрують на зрошувані сільськогосподарські поля, де поживний зелений корм доступний протягом усього сезону.

Біологічний цикл розвитку передбачає постійну репродуктивну активність. Самиці можуть народжувати малят майже протягом усього року, що забезпечує стабільну чисельність популяції. Активність тварин в нічний час дозволяє їм непомітно проникати на посіви та завдавати значної шкоди до світанку.

Характерними ознаками пошкоджень є нерівномірне виїдання посівів, причому тварини віддають перевагу найніжнішим частинам рослин. Крім поїдання листя та стебел, значна шкода завдається шляхом витоптування посівів та ущільнення ґрунту в зоні активного випасання, що негативно впливає на подальший розвиток культур.

Заходи захисту повинні бути гуманними та спрямованими на відлякування. Найбільш ефективним методом є будівництво надійних парканів та встановлення систем фізичного перешкоджання. Також фермери використовують хімічні репеленти, нанесення яких на рослини робить їх менш привабливими для травлення валлабі.

• Встановлення високих огорож з антискальними бар'єрами.
• Використання світлових рефлекторів для нічного відлякування.
• Обробка меж посівів засобами, що відштовхують за запахом.