Тасманійський диявол

Систематичне положення: Тасманійський диявол (Sarcophilus harrisii) належить до ряду хижих сумчастих (Dasyuromorphia) та родини хижих сумчастих (Dasyuridae). Хоча цей вид переважно є хижаком, у сучасному аграрному ландшафті його присутність поблизу полів створює ризики, пов'язані з фізичним пошкодженням агрокультур.

Які культури пошкоджує: Рослини страждають не від поїдання, а від порушення агротехнічного фону. Найбільше потерпають коренеплоди та молоді саджанці, коренева система яких пошкоджується під час риття нір. Також зафіксовані випадки псування технічних засобів для поливу, що призводить до нерівномірного зволоження ґрунту.

Біологія та цикл розвитку: Цей ссавець веде переважно нічний спосіб життя, активізуючись у сутінках. Репродуктивний цикл пов'язаний із сезонністю: у період розмноження тварини стають більш територіальними, що змушує молодих особин заходити на сільськогосподарські землі у пошуках нових ареалів для проживання.

Характер пошкоджень та шкідливість: Механічний вплив на ґрунт призводить до ерозійних процесів. Пошкодження стебел і коренів призводить до пригнічення росту рослин, що значно знижує якісні показники врожаю. Окрім того, відкриті рани на кореневій системі часто стають вхідними воротами для вторинних інфекцій та ґрунтових шкідників.

Заходи захисту: Ефективними методами регулювання присутності тварини на полі є виключно гуманні способи:

• Встановлення міцних сітчастих парканів, заглиблених у ґрунт на 30–50 см.
• Використання світлових репелентів, що працюють у нічний час.
• Моніторинг периметра за допомогою датчиків руху для своєчасного виявлення появи особин.
• Забезпечення відсутності сміттєзвалищ, що приваблюють дрібних хребетних, якими харчується дьявол.