Ковалик блискучий

Ковалик блискучий (Selatosomus aeneus) належить до родини коваликів (Elateridae) ряду твердокрилих. Дорослий жук має довгасте тіло з вираженим металевим відливом, зазвичай бронзового або зеленуватого кольору. Це один з найбільш розповсюджених видів, що становлять загрозу для агроценозів у лісостеповій та степовій зонах.

Біологія шкідника характеризується тривалим розвитком личинок у ґрунті, де вони можуть перебувати від 3 до 5 років. Проволочники, як називають личинок цього ковалика, мають міцні хітинізовані покриви, що забезпечує їм витривалість до несприятливих умов. Поступовий перехід з личинкової стадії в імаго відбувається після заляльковування у спеціальних ґрунтових колисочках.

Шкідник пошкоджує широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи озимі та ярі зернові, цукровий буряк, кукурудзу, соняшник та картоплю. Особливо небезпечними проволочники є у весняний період, коли вони пошкоджують насіння, що проростає, та молоді кореневі системи, спричиняючи значне зрідження густоти стояння рослин.

Типові ознаки пошкоджень — це наявність виїдених ходів у підземних частинах рослин, що відкриває шлях для розвитку вторинних інфекцій та гнилей. Рослини, пошкоджені личинками ковалика, значно відстають у рості, жовтіють, а при сильному ураженні — гинуть. Шкідливість підвищується на полях з високим рівнем забур'яненості, особливо пирієм.

• Ретельний обробіток ґрунту (глибока оранка) для винесення личинок на поверхню під дію птахів та сонця.
• Дотримання науково обґрунтованої сівозміни з включенням культур, що відлякують шкідника (наприклад, гірчиця).
• Вапнування кислих ґрунтів, оскільки ковалики віддають перевагу саме таким ділянкам.
• Передпосівна обробка насіння інсектицидними протруйниками системної дії.
• Внесення гранульованих інсектицидів у ґрунт під час висіву просапних культур.