Стауропус базаліс

Систематичне положення. Стауропус базаліс (лат. Stauropus basalis) належить до ряду Лускокрилі (Lepidoptera), родини Зубниці, або Хохлатки (Notodontidae). Цей вид є специфічним шкідником, який пристосувався до живлення на багатьох листяних породах дерев, що вимагає уваги агрономів під час проведення моніторингу фітосанітарного стану насаджень.

Культури та характер пошкоджень. Основними об'єктами живлення шкідника є плодові культури, зокрема яблуневі сади, груші та деякі види кісточкових. Гусениці шкідника живляться листям, спочатку скелетуючи його, а за високої чисельності — повністю об'їдають листову поверхню до жилок. Це призводить до порушення фотосинтезу, що негативно відображається на закладці плодових бруньок та якості врожаю.

Біологія та цикл розвитку. Розмноження відбувається протягом літнього сезону. Метелики відкладають яйця на нижній бік листя. Після відродження гусениці активно живляться, проходячи кілька вікових стадій. Завершивши розвиток, личинки спускаються на ґрунт, де заляльковуються в щільні кокони. У такому стані комаха переживає несприятливі погодні умови, зокрема зимовий період.

Шкодочинність. Висока шкодочинність стауропуса базаліса проявляється у зниженні імунітету дерев. Після масового пошкодження листя рослини стають більш схильними до стресових факторів, таких як посуха або низькі температури. Крім того, наявність відкритої листової поверхні без природного захисту пришвидшує випаровування вологи та знижує загальну життєздатність багаторічних насаджень.

Заходи захисту. Система боротьби повинна бути інтегрованою.

• Проведення агротехнічних заходів: перекопування ґрунту в пристовбурних колах для знищення лялечок.
• Використання феромонних пасток для визначення строків льоту імаго.
• Застосування біоінсектицидів, які є безпечними для корисних комах-ентомофагів.
• Обприскування хімічними препаратами лише за умови перевищення економічного порогу шкодочинності.