Стенолофус

Стенолофус (Stenolophus) належить до родини турунів (Carabidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Попри те, що багато представників цієї родини є ентомофагами, окремі види роду Стенолофус можуть переходити на живлення генеративними органами культурних рослин, стаючи суттєвою загрозою для агроценозів.

Основними об'єктами живлення цього шкідника є злакові культури, зокрема пшениця, ячмінь, овес та рис. Жуки завдають шкоди переважно у фазу формування зерна, проникаючи в колосся та виїдаючи м'який ендосперм, що негативно впливає на показники маси тисячі зерен.

Біологічний цикл розвитку включає повне перетворення. Імаго зимують у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками. Навесні вони мігрують на посіви, де після спарювання відкладають яйця у вологий ґрунт. Личинки, що вилуплюються, проходять кілька віків, розвиваючись як у ґрунті, так і на поверхні, залежно від умов навколишнього середовища.

Шкодочинність проявляється у зниженні врожайності через пошкодження колосків. При масовому розмноженні жуки можуть пошкоджувати значний відсоток зерна, що призводить до втрат якості врожаю та ризику розвитку грибкових інфекцій у місцях пошкоджень.

Система захисту посівів від стенолофуса базується на таких заходах:

• Дотримання сівозміни з метою порушення циклу розмноження.
• Глибока зяблева оранка для знищення місць зимівлі комах.
• Ретельний контроль за бур'янами на полях та прилеглих територіях.
• Використання інсектицидів у критичні фази розвитку зернових за високої чисельності шкідника.