Римський кріт

Римський кріт (лат. Talpa romana) належить до ряду комахоїдних та родини кротових. Цей вид вирізняється своєю спеціалізацією до життя в умовах середземноморського клімату та здатністю пересуватися в щільних ґрунтах, чому сприяють його розвинені щелепи та потужні передні кінцівки.

Основним об'єктом живлення для цього звірка є ґрунтові безхребетні, проте він становить небезпеку для культурних рослин. Найчастіше страждають молоді овочеві посіви, квіткові клумби та саджанці ягідних кущів, коріння яких кріт підриває під час риття норок.

Біологічний цикл розвитку римського крота передбачає активний спосіб життя протягом усього року. Одна самка зазвичай приносить від 3 до 5 дитинчат, які дуже швидко переходять до самостійного риття тунелів. Саме висока інтенсивність розширення підземної мережі робить їх небезпечними сусідами для агротехнічних об'єктів.

Шкодочинність проявляється у механічному пошкодженні кореневої системи, що спричиняє в’янення та загибель рослин через порушення їх живлення. Крім того, численні виходи на поверхню землі руйнують верхній родючий шар ґрунту, що створює великі труднощі для догляду за газонами та грядками.

Заходи боротьби з цим шкідником потребують комплексного підходу:

• Встановлення вібраційних пристроїв, які викликають дискомфорт у тварин.
• Закладання дрібнокомірчастої сітки в ґрунт на глибину до 30-50 см.
• Використання пасток-живоловок у критичних зонах городу.
• Використання ароматичних репелентів на основі ефірних олій або цибулинних рослин.