Лисиця звичайна

Систематичне положення. Лисиця звичайна (Vulpes vulpes) належить до ряду Хижі (Carnivora), родини Псові (Canidae). Це найбільш чисельний вид свого роду, який пристосувався до існування поблизу людських поселень, активно освоюючи агроландшафти та території поблизу фермерських господарств.

Культури та об'єкти, що зазнають шкоди. Хоча лисиці не пошкоджують рослини, вони є серйозними шкідниками для тваринницького сектору. Основними об'єктами нападу є свійська птиця (кури, качки, гуси), кролі та молодняк інших дрібних сільськогосподарських тварин. Вони також завдають шкоди мисливським господарствам, знищуючи популяції корисної фауни.

Біологія та цикл розвитку. Лисиці ведуть прихований спосіб життя, переважно активні в сутінках та вночі. Розмноження відбувається один раз на рік, виведення потомства відбувається у норах. Молоді лисенята швидко ростуть, і потреба в кормі у цей період змушує батьків частіше відвідувати території поблизу людських господарств.

Характер пошкоджень та шкідливість. Головна шкода полягає у винищенні домашньої птиці та кролів. Часто хижак здійснює напад на весь пташник, вбиваючи більше особин, ніж здатен спожити. Крім того, лисиці є основними переносниками небезпечного вірусу сказу, що створює епізоотичну загрозу для сільськогосподарських тварин та персоналу.

Заходи захисту. Захист фермерських угідь від лисиць базується на створенні фізичних та психологічних бар'єрів:

• Будівництво міцних загорож, основа яких обов'язково має бути вкопана в землю.
• Використання електричних пастухів для захисту території вночі.
• Застосування світлових відлякувачів та пристроїв, що імітують звуки небезпеки.
• Виключення можливості доступу хижаків до місць зберігання харчових відходів.
• Використання собак охоронних порід для патрулювання периметра.