Актиномікоз рослин

Збудник та тип хвороби. Актиномікоз рослин — це захворювання, яке провокують бактерії порядку Actinomycetales, зокрема відомі як актиноміцети. Це специфічні мікроорганізми, які за будовою займають проміжне положення між бактеріями та грибами. Найбільш економічно значущим видом є Streptomyces scabies, який уражає широкий спектр коренеплодів та бульбових культур, спричиняючи розвиток різних видів парші.

Культури, що уражаються. Хвороба найбільш небезпечна для пасльонових та коренеплідних рослин. У списку сприйнятливих культур знаходяться картопля, цукровий та столовий буряк, морква, пастернак та редис. Бактерії живуть у ґрунті, де вони здатні тривалий час зберігатися на рослинних рештках, очікуючи сприятливих умов для проникнення в тканини рослин через природні отвори або ранки.

Симптоми та ознаки. Візуальні ознаки актиномікозу проявляються у вигляді виразок на шкірці коренеплодів або бульб. Залежно від умов, ці виразки можуть виглядати як дрібні цятки, глибокі виїмки або масивні нарости, що нагадують пробкову тканину. Уражені місця часто стають воротами для вторинної інфекції, що призводить до гниття під час зберігання та значної втрати маси врожаю.

Умови розвитку. Актиноміцети є активними мешканцями ґрунту, які надають перевагу лужним та нейтральним ґрунтам. Інтенсивне поширення патогену спостерігається при дефіциті ґрунтової вологи, особливо під час формування плодів. Висока температура ґрунту також стимулює життєдіяльність збудника, роблячи його агресивнішим щодо вразливих рослин, які мають ослаблений імунітет через стресові умови вирощування.

Заходи захисту. Боротьба з актиномікозом базується на комплексному підході:

• Дотримання сівозміни з використанням сидератів для підкислення ґрунту.
• Посадка стійких до парші сортів сільськогосподарських культур.
• Використання фізіологічно кислих мінеральних добрив.
• Регулярний полив у період формування бульб та коренеплодів.
• Обробка насіннєвого матеріалу сучасними фунгіцидами та біопрепаратами.